Нависший свод потерянных небес,
Свинцовых туч понурые когорты,
Светила серп, сырой туман окрест
И мыслей заунывные аккорды.
Пока ты молод - цель твоя ясна,
О человек - венец и царь природы...
Стремишься к ней без продыха и сна,
Но все плотней ее туманят годы.
Ты создал свой высокий идеал,
Но не сумел вложить во внутрь что-то...
Судьба, глумливо обнажив оскал,
Коврами стелет путь до эшафота.
Затерянный, заброшенный навек
В истошности развенчанных идиллий,
Идешь-бредешь, как тень, о, человек,
Под гнетом прагматических религий.
Давно ты исписал свое перо,
Терзаясь вереницей многоточий,
Тебя знобит, и все твое нутро
Зияющею раной кровоточит.
Но за собой сжигая все мосты,
Ты слепо мчишь под всеми парусами
В прозрение холодной пустоты,
В осознанность непоправимой драмы.
Остановись, прислушайся к себе...
Услышь в глубинах сердца тягу к Свету,
А если покоришься злой судьбе,
То на финал в последствии не сетуй.
Не отдавай того, что жить должно
На откуп чувств души заиндевелой
И прорастет небесное зерно,
Воспламеняя дух живою верой.
Александр С. Н.,
Вильнюс Литва
Родился в Литве в городе Вильнюсе, где живу и по сей день. Обращение к Господу произошло в 1995 году, в момент тяжелейшего жизненного кризиса и краха всех моих надежд. В Иисусе я обрел свободу и новую жизнь. Женат, имею дочку. Писать стал пробовать сравнительно недавно, по большей части псалмы и музыку к ним.
Мой канал на YouTube:
https://www.youtube.com/channel/UC3osqINgvPg2lK8xG_E-J2g/videos?sort=dd&view=0&shelf_id=0
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Проза : Ясени - Мучинский Николай Це моє найперше оповідання. Викладена в нему історія реальна. Її розповів мені одного разу, коли приїзжав на курси підвищення кваліфікації в наш педуніверситет, мій рідний брат, він працював на той час учителем однієї з сільських десятирічок. В цей день брат заночував у мене. Сімя моя на той час була в селі і ми мали змогу майже цілу ніч розмовляти. Реальний Микола якийсь час був його учнем. Запитання в брата, до мене, після розповіді цієї трагічної історії, було таке: "Скажи мені чому так сталось? Я напевне не знаю в своєму житті людини, яка б більше за Миколу любили Бога і ось такий результат. Миколи нестало, така страшна смерть, і в ще досить в молодому віці.Чому такі хороші люди, які до того ще й люблять Бога - гинуть, а всяка погань процвітає? Ви можете догадуватись, що я йому відповів. Та коли він пішов вранці на заняття, я взяв ручку і написав цю історію.
Можливо її потрібно було б тепер підправити. Та я не хотів, а оце недавно, перечитав її знову і добавив в кінці буквально чотири рядочки. Не знаю чи в Миколи були сини, та знаю в Господа вони точно є.